Рейтинг усіх 7 сезонів Чорного дзеркала від найкращого до найгіршого — з оцінками IMDb, Metacritic і Rotten Tomatoes та коротким оглядом кожного.
Для повнішого огляду пропонуємо також перейти до нашої статті «Найкращі серії серіалу Чорне дзеркало (Топ 10)», де детально розглянуто епізоди, що справили найбільший ефект на глядача.

Третій сезон — це момент, коли «Чорне дзеркало» перестало бути культовим британським секретом і стало глобальним явищем. Перехід на Netflix дав серіалу більший бюджет, ширшу аудиторію та можливість залучити міжнародних режисерів і акторів. Результат — шість різних за жанром і тоном епізодів, кожен з яких міг би стати окремим фільмом.
«Nosedive» відкриває сезон сатирою на соціальні мережі та рейтингову культуру — і сьогодні, у світі лайків і підписників, звучить ще точніше, ніж у 2016-му. «Shut Up and Dance» перетворює звичайну кібер-драму на жорстокий моральний трилер з несподіваним фіналом. «Men Against Fire» порушує тему маніпуляції сприйняттям через технології — актуально в часи інформаційних воєн.
Але серцем сезону залишається «San Junipero» — рідкісний для серіалу епізод зі справжнім теплом і надією. Він отримав дві премії «Еммі» і довів, що «Чорне дзеркало» здатне на набагато більше, ніж просто лякати. Саме цей баланс між темрявою та надією робить третій сезон найкращим у всій антології.

Перший сезон «Чорного дзеркала» з'явився у 2011 році і одразу змінив уявлення про те, яким може бути телебачення. Лише три епізоди — але кожен із них викликав шок, дискусію та переосмислення. Чарлі Брукер з невеликим бюджетом і максимальною сміливістю сказав те, про що інші боялися навіть думати.
«National Anthem» відкриває антологію епізодом настільки провокаційним, що багато хто не вірив, що таке взагалі можна показати на телебаченні. Але за скандальним фасадом — гостра сатира на медіа, публічний тиск і готовність суспільства жертвувати гідністю заради видовища. «Fifteen Million Merits» малює похмуту антиутопію, де люди крутять педалі, щоб заробити на існування, а мрія про кращу долю перетворюється на пастку шоу-бізнесу.
«The Entire History of You» — найінтимніший і найболючіший епізод сезону. Що було б, якби ми могли переглядати кожну мить свого життя? Відповідь серіалу — нищівна. Попри камерність, перший сезон має найвищий рейтинг критиків у всій антології: 98% на Rotten Tomatoes. Він заклав фундамент, на якому тримається весь серіал.

Четвертий сезон вийшов у грудні 2017 року і одразу показав: Netflix готовий вкладати в «Чорне дзеркало» по-справжньому. Шість епізодів з кінематографічним рівнем зйомки, великими іменами в акторському складі та жанровим різноманіттям, яке дивує навіть тих, хто дивиться серіал з першого дня.
«USS Callister» — абсолютний тріумф сезону. Це одночасно пародія на «Зоряний шлях», трилер про токсичного боса та філософське есе про владу у віртуальному просторі. Епізод отримав «Еммі» за найкращий телефільм і став одним із найобговорюваніших у всій антології. «Hang the DJ» — романтична комедія в антиутопічному обгортанні, яка несподівано зворушує і залишає теплий слід.
«Crocodile» та «Metalhead» йдуть проти течії — похмурі, майже беззвучні, без надії на порятунок. «Black Museum» завершує сезон як своєрідна енциклопедія жахів технологічного прогресу, непомітно пов'язуючи між собою кілька сюжетних ліній. Нерівний, але видовищний — і точно не нудний жодну хвилину.

Сьомий сезон став несподівано людяним — і саме це викликало суперечки. Частина фанатів очікувала звичного технологічного жаху, натомість серіал зробив крок у бік емоційної драми. Результат виявився одним із найтеплішим і водночас найбільш дискусійним у франшизі.
«USS Callister: Into Infinity» — перший повноцінний сиквел в історії антології — продовжує події четвертого сезону і дає відповіді на запитання, які залишалися відкритими роками. «Common People» б'є по найболючішому: пара зіштовхується з медичною системою, де навіть свідомість перетворюється на платну підписку. Соціальна критика тут гостра, як ніколи.
«Hotel Reverie» отримав рідкісні 100% на Rotten Tomatoes завдяки візуальній красі та несподіваній ніжності. «Eulogy» з Полом Джіяметті розповідає про пам'ять, втрату і те, як технології змінюють наше ставлення до минулого — і багато хто називає його найзворушливішим епізодом серіалу взагалі. Сезон не ідеальний, але щирий.

Другий сезон вийшов у 2013 році і підтвердив: перший сезон не був випадковістю. Три основні епізоди та різдвяний спецвипуск — і знову кожен у своєму жанрі, кожен із власним емоційним ударом. Чарлі Брукер показав, що вміє писати не лише про страх, але й про горе, провину та самотність.
«Be Right Back» — один із найтихіших і найсумніших епізодів серіалу. Жінка після смерті партнера підключається до ШІ, який імітує його особистість на основі соціальних мереж. Жодного хепі-енду, лише болісне запитання: чи можна любити копію? «White Bear» різко змінює тон — це жорсткий, майже жовчний коментар про природу покарання і колективну жагу до видовища справедливості.
«The Waldo Moment» сьогодні виглядає пророчим: анімований персонаж іде в політику і перемагає, бо люди втомилися від справжніх політиків. У 2013-му це здавалося гіперболою. Після 2016-го — ні. Компактний, але надзвичайно точний сезон, який з часом тільки набирає ваги.

Після чотирьох років мовчання шостий сезон повернувся з чимось несподіваним: жанровими експериментами, містикою та набагато більшою готовністю дивувати, ніж лякати. Для одних це стало свіжим подихом, для інших — зрадою духу серіалу. Оцінки розділилися — і це само по собі промовисто.
«Joan Is Awful» відкриває сезон із блискучою самоіронією: жінка дізнається, що стрімінговий сервіс транслює її життя як серіал у реальному часі. Це одночасно сатира на Netflix (де й виходить серіал), на алгоритми, на угоди користувача, які ніхто не читає. Епізод розійшовся мемами ще до завершення прем'єрного тижня.
«Loch Henry» занурюється у жанр true crime з несподіваним поворотом, «Demon 79» відверто грає з кліше жахів 1970-х. Сезон нерівний і подекуди губить фокус, але показує, що «Чорне дзеркало» ще здатне здивувати — навіть якщо це здивування не завжди приємне. Гірше від стагнації лише передбачуваність.

П'ятий сезон — найкоротший і найбільш суперечливий. Три епізоди у 2019 році викликали більше розчарування, ніж захоплення, хоча теми, які вони порушували, були цілком у дусі серіалу. Проблема не в ідеях — проблема в тому, що виконання не дотягнуло до рівня, якого від серіалу вже звикли очікувати.
«Striking Vipers» досліджує межі ідентичності та сексуальності через призму відеоігор — сміливо і провокаційно, але фінал залишає відчуття незавершеності. «Smithereens» — найнапруженіший епізод сезону: таксист бере заручника, щоб достукатися до засновника соціальної мережі. Ендрю Скотт грає чудово, але сюжет звужується там, де мав би розкритися.
«Rachel, Jack and Ashley Too» з Майлі Сайрус — найлегший і найрозважальніший епізод, але для «Чорного дзеркала» це не комплімент. Серіал, який колись тремтів від напруги, тут почувається майже безпечним. П'ятий сезон залишається цікавим для фанатів, але об'єктивно поступається будь-якому іншому. Гарний старт для нових глядачів — але не для тих, хто шукає найкраще.