Роман Агати Крісті «І не лишилось жодного» (в оригіналі Ten Little Niggers ("Десять маленьких негрів"), пізніше "Десять індіанців" та "А потім нікого не було") вже десятиліттями залишається еталоном детективного жанру. Ідея ізольованої групи людей, серед яких ховається невідомий убивця, вражає своєю універсальністю: вона перетворює будь-який будинок на пастку, а героїв — на постійно напружену маску страху і підозри. Сюжет, де десять незнайомців збираються на віддаленому острові і поступово гинуть один за одним, надихає кінематографістів до сучасних інтерпретацій, від класичних фільмів до сучасних серіалів і психологічних трилерів.
Особливу магію цих історій створює закритий простір, де кожен підозрює іншого, а глядач — сам стає детективом, намагаючись відгадати, хто наступний. Саме тому прямі екранізації роману та фільми у його стилі, що продовжують формулу «група людей — один убивця», залишаються популярними і сьогодні, даруючи хвилюючий досвід напруги та несподіваних поворотів сюжету.

Перша голлівудська екранізація роману вражає своєю атмосферою старого кіно. Режисер Рене Клер переніс ізольований острів і десять жертв на великий екран, зберігаючи основну інтригу, але пом’якшуючи фінал для аудиторії того часу. Фільм створює унікальний баланс між напругою та готичним шармом чорно-білої кінострічки, а глядач постійно перебуває на межі, намагаючись визначити, хто ж є убивцею серед гостей. Сценарій, постановка та акторська гра створюють класичну атмосферу «детективу на острові», яка залишається актуальною навіть для сучасного глядача.

Британська версія 1965 року переносить події на більш сучасний острівний антураж із яскравішими костюмами та більш виразними персонажами. Цей фільм відзначається психологічною грою між героями: зображення страху, підозри та хитрощів набуває нових відтінків. Фінал було змінено, щоб додати несподіваний поворот, що підсилює драматичний ефект. Ten Little Indians поєднує класичну інтригу Крісті з динамікою британського кіно середини XX століття, роблячи його цікавим для шанувальників традиційного детективу.

Ця екранізація виділяється точним відтворенням сюжету роману. Радянські кінематографісти підійшли до матеріалу з серйозністю та драматичністю, зберігши темний настрій історії і класичну мотивацію персонажів. Фільм демонструє поступове накопичення напруги, де кожна смерть стає кроком до невідворотної розв’язки. Акторська гра і ретельно продуманий антураж створюють відчуття замкнутого світу, де жоден персонаж не може почуватися у безпеці, а глядач відчуває, що інтрига з кожною хвилиною загострюється.

Сучасний мінісеріал BBC повертає роман до його первісної жорстокості і похмурої атмосфери. Декорації, музика та операторська робота створюють враження, що глядач перебуває на острові разом із героями. Персонажі максимально наближені до книжкових прототипів, а психологічні нюанси взаємодії між ними передані детально і майстерно. Серіал вражає непередбачуваністю та напругою від першої до останньої хвилини, роблячи його еталоном сучасної екранізації Крісті.

Цей серіал переносить формулу Крісті на масштабну історію про весільний острів, де поетапно гинуть гості. Кожен епізод відкриває нові таємниці, а глядач змушений розгадувати мотиви та підозрювати всіх без винятку. Атмосфера напруги та замкненого простору створює ефект постійного трилеру, який тримає у напрузі протягом всього сезону.

Група агентів ФБР відправляється на тренувальний острів, але незабаром виявляє, що серед них ховається серійний вбивця. Фільм поєднує психологічний трилер і детектив, демонструючи класичну формулу «один серед багатьох». Напруга наростає із кожною сценою, а персонажі постають перед моральними виборами, що робить сюжет складнішим і глибшим, ніж стандартний whodunit.

Ізоляція, погіршення погодних умов і несподівані смерті створюють у цьому фільмі напружений психологічний трилер. Декілька історій перетинаються, а глядач намагається скласти головоломку, хто вбивця. Фільм блискуче використовує класичний прийом «закритий простір» і вводить несподівані повороти, що тримають увагу до останнього кадру.

Хоч і обмежений простір — лише ліфт, фільм передає ефект замкнутого світу та невідворотності. Кожен із персонажів підозрює іншого, а вбивця грає за своїми правилами. Devil переносить класичну формулу Крісті у сучасний містичний трилер, де психологічне напруження важливіше за фізичну локацію.

П’ятеро людей прокидаються у замкнутому приміщенні, не пам’ятаючи, хто вони і як опинилися там. Напруга наростає з кожним виявленим секретом. Створюється атмосфера постійної невизначеності, де глядач сам складає пазл із поведінки персонажів. Цей фільм прекрасно передає відчуття клаустрофобії та психологічного трилеру у дусі Крісті.

Тарантіно адаптує класичну формулу «група людей — один убивця» до західного сетингу. Засніжена хижка, обмежена кількість гостей і поступові розкриття таємниць створюють відчуття ізоляції та загрози. Хоч це і вестерн, структура напруги нагадує класичний whodunit: глядач стежить за конфліктами, підозрами та хитромудрими поворотами, що робить фільм близьким до духу Крісті, але з характерним стилем Тарантіно.
Цей рейтинг демонструє, як ідейна формула Крісті живе у сучасному кіно та серіалах: від прямої адаптації до психологічних трилерів у стилі «один серед багатьох», де закритий простір і невідомий убивця створюють неймовірне напруження і тримають глядача в тонусі до останньої хвилини.